Форма авторизації

Архивы за Февраль 2019

postheadericon До того, як віддавати свою дитину в дитсадок

7354

 

 

Дорогі мами й тата

 

 

Karandashi1

 

 

 

                                     ПОРАДИ БАТЬКАМ

7242

До того, як віддавати свою дитину в дитсадок, навчіть її:

самостійно їсти і користуватися серветкою,
— з незначною допомогою мити руки ї витирати їх,
— проситися в туалет,
— користуватися носовичком,
— самостійно знімати і одягати колготи, шкарпетки, шапку, черевики,
— акуратно складати свій одяг,
— бережно ставитися до речей,
— складати іграшки.
Також навчіть дитину розрізняти і правильно показувати іграшки, меблі, одяг, посуд, частини власного тіла. Вчіть дитину розмовляти неквапливо і зрозуміло.
Ці вміння допоможуть дитині легше і швидше адаптуватися до дитячого садка.

Що потрібно мати дитині?

Носові хусточки.
Купуйте їх з запасом, бо губитимуться вони часто. Або запасіться паперовими серветками.
Тапочки.
Тапочки повинні бути з задником і щільно облягати ступню. Не допускається взуття «на виріст», яке велике на дитину, взуття без задника.
Піжама.
Піжама має бути з натуральних тканин, вільного крою. Для сну мають бути окремі легкі шкарпетки. І не забувайте щотижня забирати піжаму додому на прання.
Змінний одяг.
У дитини в шафці завжди повинен бути змінний одяг. Обов’язково мають бути колготи, кофтина, комплект спідньої білизни (для найменших — кілька комплектів).
Одяг на щодень.
Для садочка найбільше підходить одяг зі знімним «верхом», щоб можна було роздягнути дитину, коли їй буде жарко. Легка сорочка і більш тепла кофтина ідеальні для хлопчика. Для дівчаток так само гольфик і кофтина, а от замість спідниці, яка буде крутитися і з якої буде вилазити блузка, краще одягти сарафан — це найзручніший для дівчаток одяг. Для літа дівчаткам, знову ж таки, найкраще одягти сарафанчик, а хлопчикам — шортики й маєчку. Панамка, кепка або хустинка влітку обов’язкові.
Святкове вбрання.
Тепер про одяг для свят. Обовязково в гардеробі дитини має бути білий гольфик і білі колготки (як для дівчинки, так і для хлопчика) і, звісно, чорний костюм для хлопчика і нарядна сукня для дівчинки. Цей одяг буде в нагоді і на свято, і на відкрите заняття, і для фотографування. Не поспішайте шити одяг для костюмованих свят — запитайте вихователя, яку роль гратиме дитина, порадьтеся, яким має бути її костюм.
Старайтеся, не обурюючись, виконувати всі вимоги вихователя.
Якщо треба щось принести для костюма на ранок чи інше свято, зробіть це. Дитина не повинна почуватися гіршою за інших, заздрити їм або соромитися своїх батьків.

218325

5c927e209eee (1)

postheadericon Символи

42472608

 

 

__98

 

 

428306

 

883599k9hv05ihft

 

20-19-1-1000x1000

 

 

 

 

 

1830178qyjed01h98 (1)

                   Патріотичне виховання дошкільнят

96675327_large_1250839515_nezalejnist

 

«Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.»
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.ukraina

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

 

мма

 

— формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання «Українське дошкілля»

1346406019_images_(3)

 

окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам’ятки рідного краю.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам’ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам’ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

images (1)

 

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім’ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

map

 

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

ima

 

images (1) (1)

 

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

postheadericon Культура мовленнєвого спілкування.

Культура мовленнєвого спілкування

Пам’ятка для батьків

Як тільки малюк народився, починайте із ним спілкуватися.

Розмовляйте неголосно, м’яко та чітко, у жодному разі не «сюсюкаючи». Колискові, мамині «примовки», татові майже «дорослі» розмови дають дитині можливість слухати мовлення, запам’ятовувати його звучання та ритм.

Починати читати потрібно якомога раніше, щоб малюк раніше починав говорити. Виразне, емоційне читання та розповідання вголос веселих, ритмічних дитячих віршів і потішок теж обов’язково принесуть свої плоди. Ви помітите, що поступово дитина звикне до читання, і навіть по-своєму буде просити Вас про це.

Мультфільми бажано показувати дітям не раніше трьох років, причому ретельно підбираючи репертуар. Американські мультики не розвивають у дітей текстового мислення. У нашій культурі прийнято дуже рано прилучати дітей до тексту: уже найменшим читають вірші, розповідають казки. Будь-яка вітчизняна дитяча книга, навіть для однорічних — це, насамперед, зв’язний текст, а не картинка із підписом, як в американських книгах. Теж саме можна і сказати про мультфільми. Класичний український або російський мультфільм — це жива казка, американський — озвучений комікс.

Для розвитку мовлення дуже корисні дитячі ігри «Нісенітниця», «Зіпсований телефон», «ТАК або НІ», тому що, граючи в них, дитина вчиться використовувати різні слова, слухає їх правильне і неправильне звучання.

Ставте з малятами спектаклі та сценки. Нехай спочатку вони будуть коротенькими. Зате незабаром малюк буде із задоволенням розучувати прозу або вірші.

Оскільки найбільше часу дитина проводить із мамою, дуже важливо, як вона розмовляє. Якщо мама перекручує слова, «сюсюкає», то існує велика ймовірність того, що і малюк буде неправильно вимовляти слова. Тому що він так звик. І знадобиться робота логопеда, щоб усунути недоліки.

Якщо малюк не вимовляє деякі звуки, не поспішайте його сварити. Просто спокійно виправляйте його та просіть вимовити слово правильно. При цьому Ви можете продемонструвати, як саме потрібно зімкнути або розімкнути губи, куди відправити язичок, щоб вийшов правильний звук. І тоді в логопедичних заняттях просто не буде потреби. Ви можете розмовляти з дитиною, займаючись домашніми справами, співати їй пісеньки, купаючи у ванні, читати вірші, поки везете її в колясці вулицею.

На постійні заняття із дитиною дійсно потрібен час. Але хіба не можна його заощадити за рахунок чого-небудь іншого, наприклад, балачок із подругою? А нагородою за Ваші праці буде чисте, гарне і правильне мовлення Вашої дитини.

Як навчити малюка говорити правильно і красиво?

1. Якомога раніше починайте читати малюкові, розповідати йому казки і вірші.

2. Не перекручуйте своє мовлення, тому що малюк Вас наслідує.

3. М’яко виправляйте дитину, якщо чуєте, що вона говорить неправильно.

4. Прагніть правильного і чіткого звучання кожного слова.

5. Грайте в ігри, що розвивають дитяче мовлення.

postheadericon Інклюзивна освіта

з дітьми із особливими потребами

    

У жовтні 2011 року на засіданні Всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром» була презентована перша спеціалізована програма для дітей із синдромом Дауна «Дивись і вчись. Мова та читання». 

     У ДНЗ №46 вивчається і вповаджується програма «Дивись і вчись» за якою працюють завідуюча , вихователь-методист та практичний психолог. Робота ведеться в тісній співпраці з Всеукраїнською благодійною організацією «Даун Синдром».

tiger-1329728724tiger-1329729016

   

 

 Інклюзивна освіта:

 tiger-1329726845tiger-1329726804tiger-1329726756tiger-1329726713tiger-1329726668

 

 

 

 

 

 

Програму створено за підтримки та допомоги Головного управління освіти і науки КМДА, та багатьох небайдужих людей, що поставили собі за мету опікуватися дітьми з особливими потребами, які так само, як і всі ми, мають реалізувати своє право на гідне життя та навчання.

Спеціалісти дійшли висновку, що тривалий час справжні інтелектуальні здібності людей із синдромом Дауна недооцінювалися. Їм важче навчитися говорити, до того ж, перебуваючи в ізоляції від звичайних однолітків, вони позбавлені можливості набувати навичок спілкування. Емоційно ж діти з синдромом Дауна якщо і відрізняються від своїх ровесників, то на краще: вони добрі, ніжні і зовсім не вміють ображатися!

„Особливій» дитині життєво необхідно спілкування із здоровими однолітками. Граючи із звичайними дітьми, „особливий» малюк не лише вчиться говорити й діяти як здорова дитина — він адаптується до нормального життя! А здорові діти вчаться сприймати один одного такими, якими вони є. У них розвиваються доброта, любов до інших людей, розуміння ближнього, бажання допомагати — якості, особливо цінні у наш час.
Методика виховання і навчання у цих групах ґрунтується на досвіді функціонування подібних у країнах СНД, Польщі, Канаді та у Сполучених Штатах Америки.

 

Діти з особливими потребами».

Що таке синдром Дауна?

Їх називають «діти сонця». Ці хлопчики і дівчатка, за словами педагогів, надто чутливі, вразливі та відкриті навколишньому світу. Діти з синдромом Дауна — скільки їх народжується в Україні? Яке майбутнє цих дітей?

Діти з синдромом Дауна мають низку фізіологічних особливостей. Вони повільніше розвиваються, ніж їхні однолітки. Малюкові Дауну вчитися важче, але його також можна навчити ходити, говорити, читати, малювати.

«Це насправді дуже добрі й золоті діти. Вони ніколи не бувають агресивними. Але вони дуже несамостійні. Оточуючі мають їх весь час підтримувати, щоб їхня цікавість і інтерес до цього світу були розвинені. У зв’язку з тим, що такі діти дуже відкриті, вони можуть яскраво проявляти свої таланти».

В Україні проблеми навчання, розвитку, працевлаштування дітей з синдромом Дауна залишаються внутрішньою проблемою родин, які мають таких малюків. Держава не зацікавлена створювати робочі місця для неповносправних людей, а лікарі здебільшого ставлять на них хрест, каже голова парламентського підкомітету у справах інвалідів Валерій Сушкевич.

За світовою концепцією інвалідності на рівні ООН та Конвенції про права інвалідів, інвалідність трактується  як одна з ознак людства, а не як вада. Малюки з генетичними відхиленнями набагато краще розкривають свої можливості, якщо вони живуть удома в атмосфері любові, з ними проводять навчання за спеціальними програмами, а  суспільство не відштовхує цих дітей.

               

 tiger-1330425015

                   ООН проголосила 21 березня 

                Днем людини із синдромом Дауна

 

Організація Об`єднаних Націй проголосила 21 березня Всесвітнім днем людини із синдромом Дауна (World Down Syndrome Day).

Як повідомили УНІАН у прес-службі Всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром», відповідну резолюцію було ухвалено 10 листопада в Нью-Йорку.

У повідомленні наголошується, що дата 21.03 — не випадкова, вона символізує унікальну для людей із синдромом Дауна наявність 3-ї копії 21-ї хромосоми. Заснування цього Дня є важливим кроком у кампанії, що постійно ведеться, із захисту прав і гідності людей із синдромом Дауна в усьому світі, підкреслили у благодійній організації.

За їх даними, резолюція ООН є успішним результатом багаторічного лобіювання з боку професійних і батьківських організацій, активістів і волонтерів по усьому світу. Всеукраїнська благодійна організація «Даун Синдром» підтримала цю ініціативу в Україні, допомагаючи збирати підписи під петицією.

«Ми вітаємо це рішення. Воно є важливим кроком у зміні ставлення до людей із синдромом Дауна і в посиленні їхніх прав, незалежно від того, у якій частині світу вони народжені», — зазначив президент ВБО «Даун Синдром» Сергій КУР‘ЯНОВ. «За нашими підрахунками, на даний час тільки в Україні проживає понад 10 тисяч людей із синдромом Дауна, з них понад 8 тисяч — діти. Резолюція ООН стане для нас ще одним інструментом у поліпшенні їх життя», — додав С.КУР‘ЯНОВ.

За офіційною статистикою, в Україні щорічно народжується більш як 420 дітей із синдромом Дауна. Вірогідність народження такої дитини не залежить від здоров`я або способу життя її батьків.

Всі вони можуть стати повноцінними членами суспільства за наявності необхідної психолого-педагогічної і медичної підтримки. У світі вже давно існує розроблена модель супроводу таких дітей і їх родин. В Україні поки що відсутня хоч якась системна модель підтримки і професійної допомоги людям із синдромом Дауна і їх родинам. Такий стан речей призводить до відмов від дітей у пологових будинках — у 2008 році у будинках дитини зареєстровано 263, а у 2009 році — 253 дитини із синдромом Дауна. Медики і педагоги часто керуються застарілими і поверхневими відомостями.

ВБО «Даун Синдром» заснована 2003 року батьками дітей із синдромом Дауна. Місія організації — надання допомоги людям із синдромом Дауна й іншими генетичними особливостями і їх родинам у сфері освіти, медицини, їх соціальна адаптація і реалізація права на повноцінне життя.

На даний час ВБО «Даун Синдром» об`єднує понад 520 сімей з усіх куточків України.

postheadericon Поради логопеда

 Вчителі-логопеди ДНЗ № 46 для  роботи з дітьми застосовують різноманітні  інноваційні технології.

 Так працює із  старшими дітьми  групи №5 — вчитель-логопед вищої категорії, стаж роботи 20 років  

Крижанівська Тетяна Петрівна

tiger-1329996495

 

Гімнастика О.М.Стрельнікової

Заїкання виникає внаслідок судом м’язів артикуляційного апарату, найчастіше в дихальному відділі.У заїкуватої людини під час мовлення дихання стає хаотичним, дезорганізованим. Тому з метою зняття судом у дихальному відділі та стабілізації дихання ми вводимо в свій лікувальний комплекспарадоксальну гімнастику О.М.Стрельнікової. її відмінність від традиційної дихальної гімнастики в тому, що руки зводяться і стискують грудну клітину на вдиху і розводяться в боки на видиху. При цьому дихальні м’язи працюють із повним навантаженням, розвиваються і зміцнюються, що поліпшує газообмін, а це сприяє вдосконаленню роботи мозкових центрів управління диханням. Гімнастика О.М.Стрельнікової — чудовий засіб лікувального впливу на організм, завдяки чому підвищується ефективність дихання, що забезпечує більш високий рівень насичення киснем всіх органів і тканин.

Ця гімнастика впливає на зміцнення голосу, який часто порушується у заїкуватих, і на мовленнєве дихання, організовуючи та стабілізуючи його. Поступово зникають судоми м’язів, які беруть участь умовленні, а отже, з’являються впевненість і спокій. Тому пропонуємо вдома зранку і перед початком занять виконувати вправи гімнастики О.М.Стрельнікової .

Синхронізація мовлення з допомогою пальців ведучої руки

Головна причина виникнення мовленнєвих судом при заїканні ~ порушення внутрішньої синхронізації природного мовленнєвого циклу. Використання будь-якого зовнішнього синхронізатора дає змогу подолати дефект. М.Н.Кольцова, яка вивчала розвиток мозку дитини, дійшла висновку, що рухи кисті й пальців рук тісно філогенетично і онтогенетично пов’язані з рухами артикуляційного апарату.

У зв’язку з цим фізіологічно виправданий спосіб корекції заїкання з допомогою синхронізації мовлення з рухами пальців ведучої руки, що диктують ритміко-інтонаційний малюнок фрази. Своїми послідовно організованими рухами пальці рук узгоджують у часі роботу мовленнєвих ділянок і систем, усуваючи причини мовленнєвих судом.

Принциповою особливістю цього способу лікування заїкання є те, що рухи пальців рук не супроводжують мовлення, а ведуть його за собою. Це дає змогу вже з перших занять усім логопатам (спочатку в повільному темпі) відчути власне мовлення без заїкання. Цей унікальний спосіб корекції може бути використаний при невротичній і неврозоподібній формі, має психотерапевтичний ефект.

 

Метод психокорекції кандидата психологічних наук Г.М.Ситіна

           Домогтися позитивних результатів допомагає також метод психокорекції кандидата психологічних наук Г.М.Ситіна, який має назву „Словесно-образное змоционально-волевое управленние состояниемчеловека». Метод базується на вченні І.Павлова про мову як другу сигнальну систему та її зв’язок з підсвідомістю людини, яка керує фізіологічними процесами в організмі. Завдяки цьому викликані словом імпульси надходять із кори великих півкуль у внутрішнє середовище організму і змінюють життєдіяльність.

Записані нами на магнітофон тексти Г.М.Ситіна, спрямовані на подолання заїкання, ~ могутній засіб для підтримки життєвого тонусу організму і є одним із методичних прийомів подолання заїкання.Методика Г.М.Ситіна вводить в особливий стан, мобілізує внутрішні сили, формує образ здорової, спокійної, впевненої в собі людини. Логопати мають змогу переписати цю касету в центрі й у домашніх умовах прослуховувати записи, а також читати віддруковані тексти .


 Вчитель-логопед вищої категорії

Поливіна Наталія Василівна в

своїй роботі  використовує навчально-мтеодичні

посібники з корекційно-відновлювальної  роботи

 

tiger-1330604001

Психо-м’язове тренування

      Одним із видів аутогенного тренування є психо-м’язове тренування (ПМТ). Так називається вплив людини на саму себе за допомогою слова (уявний образ). Слово та уявний образ чинять на організм спрямовану дію, яка викликає релаксацію певних груп м’язів, що беруть участь в мовленєвому акті.

Використання психо-м’язового тренування спрямоване на те, щоб ліквідувати або зменшити домінанту в корі головного мозку, зняти фіксацію уваги хворого на своє мовлення, що призводить до стресового стану при спілкуванні.

Позитивний ефект ПМТ досягається завдяки переключенню уваги хворого від мовлення на інші відчуття, які виникають у процесі занять. Це сприяє значному зниженню м’язового тонусу скелетної і артикуляційної мускулатури, зменшенню і зникненню супутніх рухів під час мовлення, значно зменшує фобічний синдром і загальноневротичні прояви .

postheadericon Як заклопотаній мамі знайти час для дитини?

     Кожна жінка, мріючи про дитину, уявляє, якою чудовою мамою вона стане своєму синові або доньці. У своїх мріях ми бачимо, як будемо день і ніч грати зі своїм малюком, облаштовувати йому кімнату, купимо всі іграшки світу, прочитаємо безліч книг, передамо свої знання і вміння. А головне — будемо уважними, терплячими і дбайливими мамусями, які здатні вчасно побачити проблеми і прийти на допомогу, з легкістю завоювати довіру і любов улюбленого чада. Але, коли в нашому житті з’являється малюк, часто реальність вносить свої корективи…

Детальніше »

postheadericon Поради психолога

Заняття у групі старшого дошкільного віку

«ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ!»

Заняття у групі раннього віку

«ПАЛЬЧИКОВІ ІГРИ»

tiger-1306833943tiger-1306833913 

Пісочна терапія

     tiger-1329852902Поняття «терапії піском» було запропоновано ще Карлом Юнгом, психотерапевтом, засновником аналітичної психотерапії, та описано представниками юнгіанської школи (Д. Калфф, Е. Нойман, Е. Вейнріб, інші). Основний її принцип полягає у використанні піску, води і спеціальних атрибутів (дерев’яного ящика чітко визначеного розміру – пісочниці та набору дрібних іграшок).

 Психотерапевтичні ігри у пісочниці допомагають: 

  •  Формуванню цілісного, сильного і здорового «Я» дитини, забезпеченню рівноваги між внутрішнім світом переживань і внутрішніх потреб і зовнішнім соціальним світом;
  • Позбутися психологічних травм;
  • Пісочниця є контейнером, який покликаний вміщувати і витримувати усі негативні і позитивні переживання дитини;
  • Пісок і вода, виступаючи важливими носіями сенсорних вражень, відчуттів й емоційно-позитивних переживань, здійснюють заспокійливий вплив, дають емоційну розрядку та й одночасно допомагають стимулювати поведінкову активність, спонукають дитину до гри;
  • Через програвання своїх фантазій, страхів, бажань у безпечних умовах піскової терапії дитина (в тому числі і дорослий) набуває можливості контролю за своїми внутрішніми переживаннями;
  • Гармонізувати загальний психоемоційний стан, знизити тривожність;
  • Виробити у дитини відчуття структурованості, чіткості, знання межі і границі (особливо важливо для гіперактивних дітей).

Окрім терапевтичних завдань, у пісочниці вирішуються деякі корекційні завдання: 

  • Удосконалення координації рухів, дрібної моторики, орієнтації у просторі;
  • Стимуляція вербальної і невербальної активності у процесі гри, формування навичок позитивної комунікації;
  • Розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини, зокрема тактильно-кінестетичної чутливості.

tiger-1329853379tiger-1329853428

 

 

 

 

 

Ігрова терапія

У якому віці краще всього віддавати дитину в дитячий садок?

tiger-1329852737Що стосується віку дитини, то батьки можуть зіткнутися з абсолютно протилежними думками із цього приводу. Одні психоло

 

и переконані: найлегше адаптація до дитячого садку проходить з 1,5 до 2 років і після 3 років; інші говорять, що краще віддавати дитину в дитячий садок в період затвердження «я» і бажання бути самостійним і дорослим — з 2 до 3-х років.

Є маса прикладів, що підтверджують ці рекомендації, але ще більше випадків, які їх спростовують. Насправді немає однозначно благополучного віку готовності дитини до дитячого саду. Коли варто віддавати дитину в дитячий сад — це питання в кожному випадку потрібно вирішувати індивідуально. В цілому найбільш відповідним для вступу в дитячий садок вважається період, коли дитина вже може говорити, користуватися горщиком і самостійно підносити ложку до рота. До того ж, більшість дитячих садків не приймають дітей молодше за 2 роки.

За яких обставин краще відкласти вступ в дитячий садок?

Традиційно вважається, що є життєві обставини, при яких краще почекати зі вступом в дитячий сад (переїзд, розлучення, народження другої дитини і так далі). Іноді це дійсно так. У деяких же випадках такі зміни в житті сім’ї можу стати плюсом і, навпаки, полегшити адаптацію. Якщо, звичайно, батьки встигли до них правильно підготувати дитину. Наприклад, плануючи переїзд, уся сім’я готується до того, що у кожного з’явиться там нова значна справа. У дитини цією справою буде вступ в його перший учбовий заклад — дитячий садок.

Чому неодмінно потрібно навчити дитину?

В першу чергу — тому, чому в дитячому садку учити не будуть. Це відправленню природних потреб в можливий по режиму час. Звучить грізно і неприємно, але це так. Уявіть, як почуватиме себе малюк, якщо він щодня хотітиме в туалет «по великому» під час ранішньої прогулянки. Чи які його чекають муки, якщо він звик ходити в туалет тільки удома.

Крім того, потрібно учити дитину говорити про свої бажання. Чим чіткіше малюк навчиться це робити, тим менше проблем буде у нього. Звичайно, варто учити і грати, і їсти, і слухати, але, в цілому, усьому цьому дітки дуже легко навчаються вже в саду.

Різко міняти домашній режим на дитсадівський не можна. Але якщо дитина встає в 11.00 або його денний сон починається тільки в 15.00, то місяця за три до вступу в дитячий сад потрібно почати його коригувати. Погодитеся, дитині буде легше пережити ці зміни будинку з мамою, чим в новому місці з роздратованою вихователькою.

Чи можна попередити хвороби, які часто супроводжують вступ в нове життя?

До вступу. Гартувати треба усіх дітей, а дітей, які збираються в дитячий садок, — особливо. Ходіння босоніж в приміщенні і по землі влітку в будь-яку погоду — найпростіший і ефективніший спосіб. Це зміцнює не лише імунну, але і нервову систему. Дуже корисні будь-які водні процедури (душ, ванна, озеро, море). Поступово привчайте дитину до холодного питва (кефір, молоко, сік з холодильника). Морозиво — це не лише смачно, але і корисно з точки зору контрасту температур. Не забудьте про вітамінні комплекси для дітей і гомеопатичні препарати довготривалої дії для профілактики ОРЗ і грипу. Якою б жахливою не була наша екологія, дитині варто давати пробувати різну воду (від пляшкової до з-під крану). Тоді сюрприз у вигляді важкого розладу вам загрожує менше. Словом, менше стерильності. Якщо збираєтеся колись віддавати дитину до дитячих установ, то варто про це пам’ятати майже з народження.

Після вступу. Коли дитина приходить в дитячий садок, його чекає знайомство не лише з дітьми і дорослими, але і масою найрізноманітніших збудників хвороб. Якою б міцною не була імунна система дитини, це дуже велике навантаження. Тому рекомендується в перший місяць наслідувати наступні правила:

Перший тиждень перебування в дитячому саду. Маршрут «будинок — дитячий сад» повинен строго дотримуватися. Ніяких заворотів убік, ніяких відхилень. Не потрібно ходити у гості і запрошувати їх, гуляти, відвідувати масові заходи. Такий строгий порядок допоможе імунній системі дитини познайомитися з усіма хвороботворними істотами в садочку і при цьому на захворіти. Порушення цього правила може привести до сильних імунних збоїв, аж до пневмонії на першому тижні відвідування (незалежно від погоди).

Друго-третій тижні. Для слабких, часто хворіючих дітей режим першого тижня краще продовжити і на цей час. Інші можуть почати гуляти поряд з будинком з добре знайомими дітьми.

Четвертий тиждень. Можна відновити відвідування інших установ, музичної школи, студії і тому подібне

 

Як мамі перебороти свої страхи за дитину (наприклад, на тему нещасних випадків і недогляду вихователів, того, що він почуватиме себе самотньо і т. д.)?

Складне і неоднозначне питання. Спочатку важливо зрозуміти, що коштує за материнськими страхами: її власний досвід, сумна статистика, кадри їх фільмів, статті або просто фантазії від любові до коханого дитя, якого важко довірити чужому.

Швидше варто говорити про загальну стратегію зниження страху. А виходячи з того, що страх завжди сильніший, якщо нам щось невідоме, спершу необхідно підвищити свою обізнаність. В якості прикладу приведу стратегію однієї мами :

Я вибирала дитячий садок взимку, а не влітку. Щоб до осені точно знати що, де і як. Походила навколо районних садків, поговорила з мамами, взнала їх думку з приводу садка. Купила телефонно-адресні довідники, порилася в Інтернеті на дитячих сайтах. Спершу обдзвонила ті садочки, які були зовсім поряд з нами. Потім і більше видалені. Дізнавалася:

— графік роботи;

— які заняття проводять з дітьми (мене цікавили хореографія, изостудия, театр, музика, ручна праця, іноземна мова, підготовка до школи, фізкультура, оздоровчі програми, наявність басейну);

— наявність коректувальних груп (діти з ДЦП, порушеннями мови/слуху/зору); на мій погляд, це плюс, оскільки якщо дитина з дитинства бачить, що є люди, які відрізняються від інших, то пізніше він не сприйматиме це як щось особливе;

— наповнюваність груп (важливо, щоб вихователька могла приділити час усім);

— охорона (щоб дітки не приходили на майданчик, де валяються порожні пивні пляшки, і щоб собак не вигулювали в пісочниці);

— розташування садка (чим далі від трас і заводів, тим краще);

— оснащеність садка і груп (наявність окремого спального приміщення, туалету, велика ігрова кімната, багато іграшок, домашня атмосфера (шпалери, шторки), спортивний комплекс; на вулиці — гойдалки, драбинки, пісочниця, карусель);

— плата за місяць (чи можна внести оплату відразу за рік, чи повернуть гроші у разі чого, що треба закуповувати).

У цій стратегії є декілька установок, які корисно узяти на озброєння усім батькам, :

1. Мама чітко для себе визначила, в які умови вона готова віддати свою дитину.

2. Ознайомилася з усіма відгуками про садки, які їй були доступні.

3. Знайшла сміливість відразу роз’яснити усі фінансові питання.

4. Сама переконалася в достовірності усієї зібраної інформації про садочки.

Можу додати, що, окрім цього, варто ознайомитися з юридичними нормами відвідування дитячого садка і скласти список правил, яким повинні строго слідувати вихователі в екстремальних ситуаціях

У книгах і статтях можна зустріти пораду: «Діти дуже важко розлучаються з мамою, тому було б краще, якщо замість мами в перший день з дитиною в садок пішов би хто-небудь інший, наприклад, тато або бабуся». На мій погляд, ця порада достойна

postheadericon Робота ДНЗ і школи

 
 

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі
став приємною подією в житті всієї родини .

Поради батькам першокласників

Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були віправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання — все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода — відмінні оцінки…

Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

Поради для правильного режиму дня

1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.

2. Після школи не спішить садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків — з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

3. Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».

4. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках («не дарма з письма в тебе одні «2» та «3»).

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

Сім основних правил батьківської поведінки

в організації навчання

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності)вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.

4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»).

5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

6. Будьте, як вихователь, зразком у поведіні. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежиить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки

 

Пропонуємо придбати

У видавництві «Ранок» вийшли з друку посібники на допомогу батькам з питань підготовки дитини до школи. Радимо Вам придбати такі посібники, що полегшить дитині пройти адаптаційний період до школи.

Серія «Завтра до школи»
— Вчимося рахувати.
— Вчимося творчо мислити.
— Вчимося думати.
— Вчимося писати.
— Вчимося читати.
— Об’єм, форма, розмір.
— Вчимося рахувати.

Серія «Готуємося до школи»
— Скоро до школи.
— Зошит дошколярика.
— Вчимося писати гарно.
— Фізкультурні казки.

Серія «Маленький червоний автомобіль»
— Пригоди на дорозі.
— Зимові забави.
— Суцільні прикрості.

Серія «Театр на пальчиках».

Серія «Чарівні фігури»
— Чарівний квадрат.
— Чарівний круг.

Серія «Розмальовки»

Серія «Школа дошкільнят»
— Мислення. Пам’ять. Увага.

Серія «Мої здібності»
— Розвиваємо пам’ять.
— Розвиваємо увагу.
— Розвиваємо уяву.
— Розвиваємо мовлення.
— Розвиваємо мислення.
— Мої емоції.

Серія «Готуюсь до школи»
— Речі та їх групи.
— Я рахую Сама!
— Я рахую Сам!
— Букви знаю — Сам читаю!

postheadericon Адміністрація закладу

       Затишок і комфорт в дитячому садочку         «СОНЯШНИК» створює чарівна, розумна, чуйна жінка та мудрий керівник завідуюча вищої категорії, звання «вихователь-методист»:

Кірєєва Наталія Михайлівна

tiger-1333012956

      Освіта  вища педагогічна, педагогічний стаж 39 років, стаж на посаді завідуючої ДНЗ 18 років.  В ДНЗ №46 на посаді завідуючої працює з вересня 2010 р.

Особистий прийом громадян та батьків

вівторок: 16.00-18.00

четвер:   16.00-18.00

вихователь-методист : 

DSC_0380

Куляс Вікторія Ігорівна

  Освіта вища педагогічна:

1992 р. — Вінницьке педагогічне училище (вихователь в ДНЗ),

2013 р. — Київський університет ім. Б. Грінченка ( вихователь в ДНЗ)

2016 р. — Київський національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова

                    (Логопед. Дефектолог в дошкільних закладах)

педагогічний стаж роботи 16 років, на даній посаді працює з вересня 2010 року

Графік роботи   8.00-18.30

Календар постів
Февраль 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Янв   Мар »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728  
Випадковий мульт

Return to Top ▲Return to Top ▲